Мукачівський замок “Паланок”

Пропонуємо Вам екскурсію до старого замку “Паланок”, який знаходиться в місті Мукачево.

Адже, що може бути краще цікавої подорожі історичними місцями ?! Перше, з чим асоціюються у нас такі подорожі, – це замки. Стародавні і не дуже, похмурі або просто мовчазні. Стіни не вміють говорити. І не треба, тому що якби вони могли абсолютно всі про себе розповісти, не було б у них таємничості. А що таке замок без таємниці? Просто будівля…

На півдні Мукачева, що біля підніжжя Карпат, красується величний середньовічний замок, відомий як “Паланок”. Висота гірки 68 метрів. У народі кажуть, що насипана вона руками пригнобленого люду, переносив нелюдські муки. Звідси і назва – Мукачево. Але факти свідчать, що замок побудований на застиглому вулкані. Тепер це просто гора, поросла кущами і рідкісними деревами.

Точних даних про появу замку, як і про місто, немає. У грамотах угорських літописців є згадка про те, що мадяри на початку X ст., Перейшовши “Російські Альпи” (Карпати), зупинилися в Мукачево і відпочивали там 40 днів. Про замок на горі тодішні літописці не згадують.

У другій половині XIII в. Мукачево належало галицької князю Леву Даниловичу, зятю угорського короля Бейли IV. Але і він не згадував про фортеці. Мабуть, побудували її пізніше – для охорони шляху, тягнувся від річки Латориці через Верецький переьал, названий на стародавніх грамотах “Великими руськими воротами”.

Вперше згадали про Мукачівський замок на початку XIV ст. Починаючи з тисячу триста двадцять одна вже відомий список комендантів замку.

За народними переказами, засновником замку був князь Федір Корятович. Але історичні хроніки свідчать, що замок був побудований раніше – угорський король Сигізмунд, наділяючи свого родича угіддями, подарував йому замок “Паланок”.

В ті часи Мукачівський замок складався тільки з однієї башти (донжона), спорудженої на вершині

замкової гори. Корятович обкопав її кріпаком ровом і стінами в формі квадрата з чотирма круглими вежами на кутах. (До сих пір вціліли тільки три.) А під старою вежею Корятович наказав викопати колодязь глибиною 86 метрів.

Тут і підстерегла князя невдача. Води він так і не знайшов. Сівши в своїй кімнаті, він обмовився про те, що готовий віддати душу нечистому, аби в замку була вода. За легендою, на жаль, нечистий почув прохання Корятовича і обміняв його на Князеву душу … Але води не додалося. Ось так – вірити рису.

Тепер в негоду неспокійна душа князя Корятовича виє і скиглить з глибокого колодязя. Бр-р-р! Здається, і сам Федір Корятович бачить душу кожен день і кожну ніч – кілька років тому у дворі Верхнього замку йому спорудили бронзовий пам’ятник. Допитливі туристи намагаються вхопитися за вказівний палець лівої руки – кажуть, що це приносить щастя і дає можливість повернутися в Мукачево знову. А так все ним вітаються, то і палець виблискує, як золотий.